Відгук на книгу "Синє озеро сьогодні зелене"

Я завжди була схильна до думки, що людина - це те, що вона читає. Змалку, потім підлітком, юнаком і вже - дорослою, сформованою особистістю. І головне, щоб те, що людина читає - було якісним і вартим витраченого часу.

Не буду сильно відходити від теми. Візьму підліткову літературу, а точніше - "Синє озеро сьогодні зелене" Юти Трайбер (оригінальна назва - Der blaue See ist heute grün) . 

Ця книга побачила світ у 1995 році і в Україні вона вже декілька раз була перевидана, хоч і малим тиражем. І примірник, фото якого я додаю нижче  - від видавництва "Теза". 

Це - чудовий приклад підліткової літератури, яку варто прочитати. Особливо дівчаткам, яким вже 13 і більше. Чому? Бо це може дати відповідь на багато запитань і дати змогу подивитись на себе з іншої сторони.

Головній героїні - Ґізелі - усього 17 років, а вона вже встрягла у халепу. Дівчина досить відрізняється від подруг - їй важко знайти тему для розмов, осболиво з хлопцем, не вміла теревенити про дрібниці так, наче вони були справді чимось вартісним. Розумна, ерудована, краща в класі - але зовсім неосвічена в питаннях стосунків. Вона не вміла сказати "Ні", соромилась розповісти невпевненість у своїх почуттях. І через деякий час це призвело до серйозних наслідків.

Дуже широко розкрита тема стосунків доньки і матері. Завжди ось цей зв'язок є дуже інтимним та різним у всіх. У когось - мати за кращу подругу, яка знає абсолютно всі секрети. У когось - стосунки ледь не формальні. Ґізела пробує зрозуміти власну матір і налагодити з нею міцний зв'язок - той, що складається з взаємоповаги і взаєморозуміння. Чи вдасться їй це врешті-решт, чи між ними і далі буде стояти стіна відчуженості?

Я вважаю. що ця книга - варта витраченого часу. Вона піднімає завісу над тим, що відчувають дівчатка-школярки і наскільки їм важко буває ужитись з навколишнім світом. Їх емоції настільки сильні та непевні, що й синє озеро змінює свій колір - наприклад, на зелений.